Ребекка
Ребекка сидить на столі,
Долонями водить по дереву,
Він був її хлопчиком, берегом,
На щастя розтрощеним келихом
Портом для її кораблів.
Ребекка стара, мов цей світ,
Священна корова, Тортіла...
Коли б вона тільки хотіла,
Забрала б і душу, і тіло,
І стала б холодна, мов лід...
Ребекка - колодязь, діра.
Відкрита незгоєна ранка.
Якщо ти відчиниш фіранки,
То
(
Read more... )